забарювати

-юю, -юєш і забаря́ти, -я́ю, -я́єш, недок., забари́ти, -арю́, -а́риш, док., розм.

1) перех. Залишати кого-, що-небудь десь довше, ніж передбачалося, ніж потрібно, можна; затримувати, загаювати.

2) тільки док., неперех., рідко. Те саме, що забаритися 1).